Анастасія ніколи не забуде того дня, коли із трирічною донькою на руках залишилася на вулиці. Її перший чоловік був військовим, людина консервативна, категорична і вперта. Він тримався старих поглядів на життя, вважав, що жінка зобов’язана сидіти вдома і ублажати чоловіка. Займатися виключно домашнім господарством, дітьми та потребами чоловіка. Але Настя не могла уявити своє життя таким. До того ж невеликої зарплатни чоловіка не вистачило б на гідне життя.
Борис був вкрай незадоволений тим, що його дружина не послухала і не пішла з роботи. Настя працювала бухгалтером у невеликій фірмі. Якось вона поверталася додому з продуктами, щоб приготувати вечерю. Раптом зателефонував чоловік. -Іди додому, забери дитину і йди з мого будинку. Я подаю на розлу чення. Я знайшов нормальну жінку і тепер житиму з нею. Ви мені більше не потрібні. У Насті навіть пакет із рук випав. Так вона лишилася на вулиці з дитиною.
Довелося повертатися до пошарпаної батьківської квартири, де жила бабуся мати. Квартира була стара, однокімнатна та знаходилася в аварійній будівлі. Саме тоді скоротили зарплату, жити було дуже важко. Настя відмовляла собі у всьому, щоб забезпечити дитину. Щовечора вона молилася про те, щоб доля звела з гідною людиною, яка про неї подбає. Потім це сталося. Ігор з’явився в її житті раптово, але разом із ним прийшла радість. Він дуже полюбив дівчину і прийняв її дитину. Щодня тепер вона дякує Богу і всесвіту за такого доброго чоловіка.